Макіївка — місто на землі з давньою історією, на його території знайдено 147 археологічних пам’яток, серед яких одне з найстародавніших в Україні кам’яне рубило доби раннього палеоліту. У місті зафіксовано 75 курганів, залишені кочовими народами: скіфами, сарматами, половцями та іншими.
У середині XVII століття територія південніше Бахмута перебувала під контролем Кримського ханства і осілого населення тут майже не було. Власне заселення цих територій почалося лише після закінчення російсько-турецької війни 1735-1739, коли за мирною угодою (1774) Кримське ханство було підпорядковане Російській імперії і Приазов’я, таким чином, теж увійшло до її складу.
Наприкінці XVII століття на території сучасного міста існувало займище, засноване, за народними переказами, козаком Макеєм (звідки походить теперішня назва міста). Стале поселення на території Макіївки було засноване у 1690 році. Датою заснування міста вважається дата письмової згадки першого поселення на території міста, запорізького зимівника Ясинівка. Також на території міста на межі Катеринославської губернії та Області Війська Донського були засновані інші козацькі поселення — Нижня Кринка, Землянки, Макіївка, Щеглово. Указом Азовської губернської канцелярії стародавнє запорізьке поселення Землянки було перетворено у державну військову слободу.
Наприкінці XVIII століття нові землі були поділені на губернії, при цьому східну частину території нинішньої Макіївки було віднесено до Області Війська Донського, східну межу якої було проведено по річці Кальміусу. Територія ж на захід від Кальміусу відносилася до Новоросійської, а потім Катеринославської губернії.
